Реферат на тему:
Персько-таджицька поезія: Омар Хайям.
    
Тема: Омар Хайям - персько-таджицький вчений і поет. Всесвітня відомість його чотиривіршів (рубаї), Тх філософська глибина, щирість та простота у зображенні почуттів; гнучкість форми, яскравість ритмодинаміки, афористичність рубаї, їх тематика.
     Мета: познайомити учнів з творчістю класика персько-таджицької літератури Омара Хайяма, його особистістю; вчити аналізувати рубаї; розвивати логічне мислення учнів,-виховувати почуття прекрасного, високі моральні якості.
     Обладнання: портрет Омара Хайяма; грамзапис уривків з опери Римського-Корсакова "Шехеразада"; роздажовий матеріал (рубаї О.Хайяма). Вчителю рекомендується вибрати за тематикою рубаї О.Хайяма: газета "Зарубіжна література" (N325-28 (додаток до газети); Ю.Султанов "Література мусульманського Ренесансу"; (зроблена розгортка з портретами та висловами (рубаї) поетів та мудреців Сходу.
     Епіграф АО уроку: Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці проникаю. Ялумаю вже сімдесят лва роки І бачу, що нічого я не знаю.
     Омар Хайям Хід уроку
     Вступне слово вчителя: Шановні друзі, розпочнемо наш урок з тою, що постараємося перенестися в часі у давній Іран у 1048-1131 роки нашого тисячоліття, це роки життя відомого поета Сходу, персько-таджицького вченого, філософа ~ Омара Хайяма. Сценка
     Дійові особи: мудрець, Омар Хайям.
     (сценка виконується на фоні звучання наролної тад-жицькоімузики або уривка з опери "Шехеразада" Римського-Корсакова).
     Мудрець. Мудрість Сходу... Дорогоцінний камінь, перлина слова. Салям алейкум, вчений муже віку доведеї істини, знавець грецької науки, цар філософів Сходу і За; ду. Салям алейкум. Омаре Хайяме.
     Омар Хайям. Салям   алейкум.
     Мудрець. Повідай нам про себе, найповажніший з п важних.
     Омар Хайям. Народився я в древньому місті НішапуІ у сім'ї ремісника, навчався в Балсі, Самарканді. Захоплн вався математикою, астрономією. Був з великими почест ми прийнятий правителем Бухари. Коли султан запропоні вав мені керувати містом Нішапурі і всією прилеглою об ластю, я відповів: "Не хочу керувати людьми, наказувати забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на ко ристь людям".
     Ми - зібрання ляльок, нас крутить якхотя
     Небесний витівник. На килимку життя
     Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) -
     І потім палаєм у ящик небуття.
     Я ніколи не писав похвальних од правителям, ніколи не був придворним лицеміром, який очікує милостей і подаянь. Я - вчений, філософ.
     Тайни світу, що я заточив у завітному зошиті,
     Віл людей притаїв я, заради своєї безпеки.
     Мудрець. Твої чотиривірші - рубаї - пробились, як джерела, з глибини народної творчості. Кожні чотири рядочки - це маленька поема, яка нагадує дорогоцінний камінь. Мені згадались рядки.-
     Хіба у Всесвіті найкращий твір - не ми?
     В очах у розуму зіниця й зір - не ми?
     Це коло всесвіту скидається на перстень,
     А камінь, що горить ясніш од зір, - це ми.
     А ці рядки знають всі:
     Щоб мудро прожити життя, потрібно знати немало -
     Два важливих правила пам'ятать пристало:
     Ти краще голодуй, ніж що попало їсти,
     Ти краще будь один, ніж разом з ким попало.
     Шановний Омаре Хайяме, ти гуманіст, утверджуєш життя, прославляєш красу і духовну велич людини. У кожній реалістичній картині, чи то гончарна майстерня, чи черепок глечика, відкривається глибокий і дорогоцінний символ; ти оспівуєш кохану, і хоч вона смертна, як всі люди, все ж таки стає божеством, заради якого ти відрікаєшся від раю.
     Ти прославляєш бенкет, але це бенкет високих думок і благородних почуттів - бенкет Платона. Чаша вина - це чарівна чаша Джамшида, чаша людського розуму, охоплюючого весь світ.
     Ти прославляєш велич духу людського, твоя поезія проникнута вірою в безсмертний розум людини.
     Шановний Омаре Хайяме, твоя творчість і життя - це постійний пошук істини. Та чим більше пізнавав ти, чим більше наближався до Істини, тим більше починав розуміти, що вона неосяжна, а всі знання мізерні й бліднуть перед одвічною таємницею створення Всесвіту і людини.
     Омар Хайям. Я тільки й знаю, що знання шукаю,
     В найглибші таємниці проникаю.
     Я думаю вже сімдесят два роки -            
     І бачу, що нічого я не знаю.
     - Ти прожив вже 72 роки і немало бачив та пережив на своєму віку. Про що жалієш ти? Що найбільше тебе турбує?
     Омар Хайям. Не гнітять мене перестрахи й жалі,
     Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: