РЕФЕРАТ
на тему:
ІЛОН ЛУКА КАРАДЖІАЛЕ - ВІДОМИЙ РУМУНСЬКИЙ ПОЕТ
(1852 - 1912)



      
Ілон Лука Караджіале, один з найвідоміших румунських письменників, народився 30 січня 1852 року в селі Хайманале, яке сьогодні носить його ім'я. Син простих людей, він був племінником Костаче, театральна діяльність якого мала великий вплив на формування майбутнього драматурга. Після закінчення початкової і середньої школи, у 1868-1870 роках, молодий Караджіале відвідував драматичні курси у консерваторії Бухареста. У цей же час він вивчав міміку і декламацію у класі свого дядька Костаче.
     Матеріальне становище письменника покращилося лише наприкінці його життя, після отримання спадку, який дав йому можливість оселитися в Берліні, де він незабаром і помер (22 липня 1912 р.) Караджіале був одночасно актором, видавцем, директором школи, імітатором, клерком і, навіть, реставратором. Лише дуже короткий період у свєму житті (1888-1889) він очолював театри. Він провадив активну журналістську діяльність, публікуючи гумористичні серії, політичні статті, драматичні і літературні хроніки в багатьоїх журналах і газетах того часу.
     Найвищому злетові його кар'єри політичного жуналіста сприяв вихід у світ брошури "Від весни до зими" (1907). Глибоко вражений жорстокими репресіями селянського повстання 1907 року, автор відтворює реальну картину румунського суспільства того часу, намагається виявити коріння зла.
     Основна частина його творів була опублікована у 1879-1885 роках у "Конворбірі літераре мегазін", який видається і сьогодні. Короткі гумористічні оповідання Карігале стали основою збірника "Моменте" (1902), який справедливо вважається шедевром коротких історій.
     Драматичні здібності Караджіале проявлялися в експресивній міміці, яскравих рухах і голосі, який легко пристосовувався до будь-якого з персонажів. Його постановки увібрали в себе характерні риси найвідоміших французьких авторів, але попри все це, залишилися оригінальними і самобутніми.
     До найвидатніших зразків драматичної творчості Караджіале належать прем'єра "Штормова ніч" (1879), фарси "Пан Леоніла спостерігає за реакцією" і "Карнавальна ніч", трагедія " Суд Божий" (1890), і, безумовно, драма "Втрачений лист" (1884).
     В останні роки свого життя чорний гумор автора дещо пом'якшав. Однак, до сьогодні критики кажуть, що гумор Караджіале, як і ліризм Емінеску назавжди увійшов у румунську творчість. "Караджіалізм - ось як можна охрестити специфічну манеру мовлення автора", - вважають вони.