Главная | Контакты
Украинская литература : Библиотека : Биографии : Критика : Энциклопедия : Народное творчество  |
Учебные материалы : Рефераты : Сочинения : Сочинения по украинскому языку : Краткие содержания : Шпаргалка : Статьи  |


Реферат на тему: Вплив античної міфології на зарубіжну літературу

Рефераты - зарубежная литература






Реферат
Вплив античної міфології на зарубіжну літературу




План
I. Вплив античної культури на формування європейської культури.
II. З легенди в реальність.
1. "Іліада" та "Одіссея".
2. "Нитка Аріадни".
III. Вплив античної міфології на зарубіжну і українську літературу.
IV. Актуальність міфів в сьогоденні.

"Усе змінюється, тільки не людина"
Альберт Ейнштейн
     Антична література посідає особливе місце в історії світової цивілізації. Адже антична культура - колиска європейської. Розвиток культури Близького й Середнього Сходу також безпосередньо пов'язаний з розвитком античного мистецтва, філософії, науки та літератури.
     Антична культура відіграла незаперечну роль у розвитку української культури. Плідний вплив її простежується упродовж віків, починаючи з давніх часів. Діячі української культури постійно дбали, щоб антична спадщина стала набутком народу.
     Античну культуру високо цінували прогресивні діячі всіх епох. Гуманісти доби Відродження вважали себе спадкоємцями ідеологів античного світу, а за мету ставили відродження античної культури (звідси й походить назва "доба Відродження"). У XVII та XVIII ст. для прибічників класицизму античне мистецтво стає еталоном прекрасного. Античною культурою захоплювалися філософи і художники доби Просвітництва. Образи та сюжети античного мистецтва надихали Шекспіра й Шевченка.
     Чому ж так сталося, що герої саме античної літератури протягом тисячоліть надихають митців і не лише сприймаються як система символів, але й живуть новим життям у драматургії та поезії, у творах Рафаеля і Гойї, Рубенса й Рембрандта, Пікассо та Архипенка?
     "Що він Гекубі? Що йому Гекуба?" - запитує Шекспірів Гамлет. Що для нас, сучасників, цариця Гекуба з далекої Трої, зруйнованої за багато століть до нашої ери? Що нам до героїв давньогрецької та римської літератури? Чи хвилюватимуть нас їхні почуття і долі?
     Дехто вважає, що зрозуміти душу й поведінку людини чужодальних країн прадавніх часів неможливо. Чи так це? Французький філософ XVIIIст. Монтеск'є стверджує: "Пристрасті в усі часи однакові". Як і тисячоліття тому, нас хвилюють проблеми, що їх поставили перед людством великі моралісти античності. А художня довершеність не залежить від того, коли жив митець, - чи тисячу років тому, чи дві тисячі, чи вчора.
     То як же народились твори, які ми й сьогодні перечитуємо затамувавши подих?
     У прадавні часи навкруги теплого й привітного Середземного моря склалися три культури. Єгипетська дивувала, фінікійська лякала, а грецька робила життя світлішим. Чому? Про це зараз і піде розмова.
     На початкових етапах грецької історії міфологія була тісно пов'язана з релігійними уявленнями і віруваннями тогочасних греків.
     Деякі міфічні герої стали згодом героями усіх народів. Наприклад, титанові Прометею віддають шану усі європейці в усі часи. Його образ створювали письменники різних століть і різних народів. Згадують його й українські автори, починаючи з Кобзаря. Писали про Прометея англійці й німці, французи й італійці... Він став взірцем справжніх людських чеснот.
     Кожен з авторів втілював у образі Прометея героя свого часу.
     У поемі "Кавказ" Т.Шевченка Прометей виступає як народ, який незламно несе свій хрест. Серце цього народу розбиває сталевий дзьоб орла-поневолювача, але йому не вдається напитися "живучої крові".
     Добре знають Геракла, про нього зняті фільми й створені п'єси. Якщо роздивитися герб Харкова, то всі його складові - з грецьких міфів.
     Греки, так само як і стародавні українці-язичники, вважали незгоди, хвороби, нещастя, смерть карою богів на людей, яких розгнівали колись інші люди своїми негідними вчинками. Трагічні протиріччя добра і зла, жорстокості й шляхетності, співвідношення свободи, волі, розумної діяльності людини і сліпого фатуму, невблаганної долі - все це втілено у міфах з вражаючою художньою майстерністю й силою. У цих творах є приховане зерно історичної дійсності, і це зерно завжди оздоблене фантазією оповідачів. Підтвердженням цього є історія написання двох відомих творів "Іліади" та "Одіссеї".
     Спочатку ці поеми вчені не сприймали всерйоз. І тільки після того як Генріх Шліман провів розкопки і знайшов Трою міф перетворився на реальність.
     Те ж саме стосується Кносського палацу, у якому жив Мінотавр. Це чудовисько щорічно з'їдало сім дівчат і сім юнаків. І тільки герой Тесей зумів убити Мінотавра.
     Якщо існував Кносський палац, якщо існувала Троя, то хіба не міг існувати Мінотавр, Ахілл, Гектор і інші герої того часу? Напевно це питання задавав собі не один письменник. Можливо загадкові стіни Кносського палацу розказали б нам більше про його історію, але на жаль не всі писемні згадки розшифровано. Отже Троя і надалі залишається таємницею, яка дивує своєю складністю і простотою водночас. А саме здивування спонукає людей філософствувати. Мабуть тому не один письменник звертається у своїх творах до поем Гомера і до троянських міфів взагалі.
     Візьмімо, наприклад, образ титана Прометея. Ним надихались і античні автори (до нас дійшла драма Есхіла "Прикутий Прометей") і письменники пізніших часів: Кальдерон, Вольтер, Шеллі, Гьоте, Байрон. А згадаймо такі твори української літератури: поему "Кавказ" Тараса Шевченка, драму "Іфігенія в Тавриді" Лесі Українки, поему "Прометей" Андрія Малишка.
     Квінт Горацій Флакк так описує троянську війну у своїй оді "До Паріса":
     "Рушить Греція вся,
     клавши обітницю
     Геть стоптати твій шлюб,
     А заразом - усе
     Давнє царство Пріамове".
     Як колись греки втілювали в своїх героях ідеали людей, так пізніше Вільям Шекспір втілив у Гамлеті ідеал людини свого часу. Якщо порівняти Ахілла і Гамлета ми побачимо велику схожість між цими двома персонажами. Вони обоє переслідували благородні цілі, але досягали їх не благородними засобами: щоб перемогти, герої грали на полі суперника за його ж правилами.
     Отже на початку третього тисячоліття, у вік космічних швидкостей, дивовижних досягнень, науки і техніки, ми знову повертаємось до міфів Давньої Греції. Повертаємось не тільки до перших фантастичних уявлень про створення світу про виникнення людини та зміну пір року. Нас, у першу чергу, цікавлять давні уявлення про людину, її прагнення, мрії, її розуміння Добра і Зла.
     Люди є центром давньогрецького міфу, вони можуть навіть сперечатися з богами і не поступаються у цій боротьбі своїми принципами, їхня мужність та сила, їхні таланти і почуття гідні уваги і пошани завжди. Недарма ж вони дали через віки натхнення художникам і скульпторам, письменникам та музикантам. Недарма ж їх у давньогрецькій міфології так і звуть - герої.
     Багато чого теперішній світ запозичив у Давній Греції. Передусім радісне ставлення до життя. Бо навіть привітання тоді було: "Радійте!" і міфи Давньої Греції стали основою культур багатьох народів разом із заповітами Біблії та творами власного фольклору.
     Неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури.


bigmir)net TOP 100   
Страница сгенерирована за 0.001644 сек.